Первоцвіти навколо нас: подорож українською флорою

Незабаром на всіх присадибних ділянках і багатьох міських клумбах розквітнуть підсніжники, а за ними проліски, потім – ряст. Чи багато хто знає правильні назви всіх цих первоцвітів, які з дитинства залежно від регіону, чули від бабусь чи батьків у народному, так би мовити, варіанті?

Мало правильно розпізнавати рослину серед інших, знати назви, важливо знати ще й їх властивості, чи то лікувальні чи отруйні. Книга Сари Пеннер “Зникнення аптекарки” побудована на тому, якими секретами володіла власниця аптеки. І я одразу згадую екскурсію до музею-аптеки, в якій усі ці ступки та товкачки, ваги для правильного дозування інгредієнтів, з неповторним ароматом трав українських лісів, степів та лугів. Такі музеї є в Чернівцях, Львові, Харкові, Києві.

Завжди весна спонукала до ближчого спілкування з природою та ознайомлення з її проявами. Отже, коли в навколишні ліси ходити зась, з’явилися так звані квіткові тури, які відтепер поєднують в собі не лише поїздку до Нідерландів на тюльпани, гіацинти, мускарики, галантуси, а й тури на крокуси до Закарпаття та нарцисової долини.

Найбільш поширені та всіма знані рослинки оточують нас у повсякденному середовищі.

Мешкаючи в Києві, я легко знаходжу в парках та на лузі мати-мачуху. Оскільки квіткові бутони утворюються ще з осені під поверхнею ґрунту, готові зацвісти напровесні, вона з’являється першою серед першоцвітів, спочатку квіти у вигляді жовтих кошиків, а потім листя, і цвіте найдовше, про неї складено безліч різних легенд.

Відомо, що це жіноча трава сімейства айстрових, застосовується при кашлі як відхаркувальний засіб, а також добре загоює рани. Для лікувальних цілей збирають як листя, так і суцвіття. Свіже листя використовується в компресі для полегшення ревматичних та подагричних болів. Молоде листя краще збирати в травні-червні, а сушити в приміщеннях, що добре провітрюються.

Росте на місці древніх огнищ, мулистих, глинистих і вапнякових ґрунтах. З її допомогою можна добре визначити місце залягання водоносного горизонту. З листя мати-мачухи роблять салати. Ну а те, що з різноманітних квітів давно й успішно роблять десерти, годі й казати. Насінин на одній рослині може бути до 8000 і проростає воно відразу після дозрівання – протягом 3-6 годин. Не слід плутати з кульбабою лікарською, а легко розрізнити допоможе листя.

Прогулюючись серед будинків, навіть у центрі, натикаюся на різні сорти підсніжника білосніжного, що лізе з-під брудного міського снігу. Сніговий дзвіночок, як точно підмітили німці чи сніжинка – з англійської, в домашніх умовах, зацвітає значно раніше за свого лісового побратима. Зверніть увагу, що навколо кущика утворюється таловина, ця рослина буквально розтоплює навколо себе сніг, виділяючи тепло. Дикорослі підсніжники розмножуються не тільки цибулинами, а й насінням, що розтягується мурахами. Сімейство амарилісові. Дехто вважає, що підсніжник – це пролісок і навіть Google Translate перекладає як пролісок, але це зовсім не так. З фото ви зрозумієте різницю.

Білоцвіт весняний з тієї ж родини – амарилісових, цибулинний та любить вологу, як і підсніжник білосніжний. Вважається одним із різновидів підсніжника та взаємозамінний з ним. Проте на відміну від підсніжника має не 3 зовнішніх та 3 внутрішніх пелюстки у квітці, а просто широку шестипелюсткову квітку з жовто-зеленими цятками на зовнішньому краю (у підсніжника ж три внутрішніх пелюстки мають зелене забарвлення). 

Розрізняють весняний та літній білоцвіт. Весняний має на стеблі одну, рідко дві квітки, на вигляд як дзвоник, що похилив голівку. Португальські та північноафриканські білоцвіти – осінні.

Переліска благородна сімейства лютикові не те ж саме, що й проліска, росте вона всюди в лісах і чагарниках, у садах і навколо спорожнілих кар’єрів, буйним килимом покриває кам’янисті ґрунти аж до північно-східних областей Азії, отруйна. Листя рослини схожі на печінку, тому й існує думка, ґрунтуючись на переказах мисливців про те, що хворі тварини відшукують і поїдають переліску. Насіння також розносять мурахи, молоде листя з’являється лише після цвітіння, має повзучий корінь. Квіти, як правило, фіолетово-сині, рожеві та білі, але садових рослин виведено безліч сортів різного забарвлення.

Трохи пізніше з’являється проліска синя сімейства спаржевих, її пилок також синій. Є також різновид проліски сибірської, хоч це зовсім не означає, що вона росте в Сибіру. Ці рослини ще називають ефемероїдами, це означає, що вони зникають до наступної весни. Але всупереч чіткому визначенню в назві зустрічаються і білі, і рожеві забарвлення, щоправда, рідко. Тільки під час роботи над цією статтею я дізналася, що у багатьох весняних рослин є їхні осінні види, як і у проліски, яку можна зустріти восени на півдні України та в Криму.

Практично одночасно з проліском з’являється анемона сімейства жовтцеві або вітряниця дібровна. Недарма називається вітряниця, адже корінь цього слова латинською «вітер», та й з’являється вона в пору холодних вітрів. При цьому в горах трапляється не так часто. Ця рослина – мандрівниця лісом, вона не витримує довго на одному місці та переміщає пагони. Поширена на Поділлі жовта лютикова з п’ятипелюстковою квіткою, але вітряниця дібровна – біла, шестипелюсткова.

Не можна обійти увагою крокус, що рясно квітує у парках Англії. Крокус, який росте в Карпатах, називають шафран Гейфеля, але не з нього роблять прянощі, а з шафрану посівного, що цвіте восени. Янош Гейфель, на честь якого названо різновид квітки, був угорським лікарем-гомеопатом і за сумісництвом – ботаніком. Також це ще й харчовий помаранчевий барвник. Ось цей посівний вид і не зустрічається в дикорослому вигляді й без допомоги людини розмножуватися не може.

Видів крокусів є безліч, їх можна вирощувати як у горщику, так і у відкритому ґрунті. Але як не крути, а ці квіти зовсім не те саме, що й сон-трава (простріл), яку ви бачите на головному фото.

У осіннього крокуса (пізньоцвіт) для домашнього улюбленця отруйні всі частини рослини. Ознаки отруєння – подразнення ротової порожнини та гортані, криваве блювання, діарея, пошкодження внутрішніх органів та придушення діяльності кісткового мозку. Належить до сімейства мелантієвих. У пізньоцвіта 6 тичинок, а у крокуса всього три і належить він до сімейства півникових.

А ось ряст порожнистий належить до сімейства макових, і називається так, тому що його бульба порожниста. Типовий представник європейської флори, поширений від атлантичного узбережжя. Росте дуже густо, іноді заполонивши собою весь рослинний покрив. Влітку, відпочиваючи в поверхневих шарах ґрунту, бульби містять алкалоїди трьох груп: коридарін, корикавін та бульбокапін. У малих дозах вони спричиняють сонливість, а бульбокапін призводить до стану, близького до епілепсії. Ця багаторічна трава має квіти, наче дуті. Більше 100 видів зростає в Азії і зовсім мало в Європі. Добре насіюється. Трохи схожий на бур’ян зубчатку червону, але та, на щастя, цвіте у травні.

Медуниця лікарська сімейства шорстколисті називається так не просто, адже лікує захворювання легень. У Великобританії її вирощують для салатів. Медуниця трохи нагадує гортензію різноманітністю та зміною забарвлення квітів, тільки у медуниці це різнобарв’я залежить від кислотності не ґрунту, а кислотності внутрішньоклітинних соків. При кислій реакції в бутоні квітка виходить рожевою, а після запилення реакція нейтральна або слаболужна – і квітка блакитна. Причому на одному стеблі. Це так гарно!

Хочу нагадати, що більшість згаданих квітів занесені до Червоної книги України, тому торгівля цими рідкісними рослинами карається штрафом від 1 700 до 3 655 грн.