Що таке Тустань, як відбувалось будівництво, як виглядає зараз та чому варто відвідати

Скелі в українських Карпатах стоять вже мільйони років. Фортеця Тустань з’явилася на них близько 800 років, власне, вона була збудована для захисту кордону країни, а також аби стягувати мито з торговців. Тустань означає «тут стань!, віддай плату за провезення товару через кордон і їдь далі». Зокрема, фортеця логічно була прихистком для місцевого воєводи та його помічників. А ще – для подорожуючих.

Приблизно в 12 ст. на високих скелях на краю держави з’явилися перші стіни майбутнього укріплення, що були не такими вже й високими. Згодом її кілька разів перебудовували. Цікавий сам процес будівництва, добре описаний в ігровому варіанті науково-популярної книжки «Тустань. Історія співіснування людини і скелі» авторів Романа Барабаха, Софії Рябчук, Василя Рожко (сина того самого відомого краєзнавця, котрий досліджував Тустань). Про нього трохи нижче.

Будівництво фортеці Тустань

В пази у скелі вставлялися дерев’яні колоди і зводилися дерев’яні стіни. А завдяки каменю, з якого складаються скелі, фортеця була неприступною, до того ж, мала гарний огляд, за рахунок високого розташування.

Нижню частину паралельних стін називали “кашицями”, через те, що заповнювали їх камінням аби вони були міцнішими та щоби не застоювалась дощова вода, тоді дерев’яні колоди не гнитимуть.

Ворогові, щоб потрапити до фортеці, довелося б здолати такі перепони, як ставок, рови, частокіл, оборонців. Про наближення ворога давала знати “карпатська сигналізація” – ріг худоби, порожній всередині.

Коли ж нападники лізли на стіни фортеці, оборонці лили на них окріп, кидали важкі предмети, зокрема, каміння, сипали піском і поливали гарячою смолою.

Зверху на стінах розташовувались так звані галереї. Зовні вони виглядали суцільною стіною з невеликими отворами для стрільби з лука. Зсередини ж – це довгі відкриті галереї під дахом, схожі на балкони, без вікон.

Внутрішній двір фортеці в руських містах називали дитинцем, який захищали стіни міста або вали. Дахи покривалися дерев’яними дощечками – ґонтинами.

Воду зберігали в цистернах, видовбаних в камені розміром приблизно із сучасний 4-хповерховий будинок. Аби вода не псувалася, на дно кидали хвойні гілки та присипали піском. Під час наступу, цистерна зачинялася й охоронялася, аби вороги не зуміли отруїти запаси. З чистою водою тустанські воїни здатні були тримати облогу кілька місяців.

У 14 ст. фортеця стає багатою та сильною, досягнувши свого розквіту, її забудова досягає дев’ятиповерхового будинку. Глибина колодязя – 35 м.

Наступними століттями кордони змінились і фортеця стала непотрібною. Натомість довкола з’явилися нові села, такі як легендарне село Урич, де знайшли і видобували нафту. До уричан приїздив Іван Франко. Збереглося багато легенд (наприклад, про скам’янілих у скелі велетнів, абриси котрих можна й досі розгледіти).

Поки що не знайдено жодного храму чи цвинтаря на території укріплення.

Що на місці фортеці зараз

Наразі скель три: Камінь – в центрі, Гострий Камінь на заході і Жолоб – на сході. За переказами, між Каменем та Гострим Каменем існував підземний хід. Заглиблень-вирубів нараховано на Гострому Камені більше 3,5 тис. Скали складені піщаниками ямненської світи – нижній палеоген, вік приблизно 60 млн. років.

Досі в державному історико-культурному заповіднику “Тустань” збереглася печера. Щоліта тут відбувався триденний середньовічний фестиваль “Ту Стань!”, де реконструктори відтворювали штурм мініфортеці та відбувалося лазерне шоу на каменях.

До наших днів фортеця не збереглася, але український вчений Михайло Рожко багато вивчав Тустань і зумів відкрити її для багатьох. Його син, Василь Рожко, продовжив справу батька і пішов далі – зробив цифровізацію музейних предметів та сприяв розвитку інфраструктури.

Чому варто відвідати

Створено Музей Тустані, що є частиною заповідника, в якому можна побачити багато унікальних знахідок, адже рідко коли дерев’яні речі зберігаються довго. Наприклад, одвірок, знайдений в криниці, давній ґонт чи репліку ключа від потайного входу, стілець воєводи, а також петрогліфи та механізм, за допомогою якого відчинялися в’ їзні ворота. Також варто відвідати музей заради того, аби побачити у фільмі, як велично виглядало укріплення. Дітям такі локації дуже цікаві.

Внизу ж працює місцевий дерев’яний ринок з традиційними карпатськими товарами: милом власного варіння, алкогольними напоями, настояними на травах чи зміях-скорпіонах, білі гриби. Залежно від сезону, асортимент трохи змінюється. Тустань неймовірна взимку, як і всі Карпати.

Обов’язково є де поїсти шашлик з салатом чи банош. Дуже чемне й досить швидке обслуговування в зручних альтанках. А дорогою до самих скель, бабці продають пиріжки та запашний трав’яний чай.

Якщо Ви виберетесь на таку екскурсію хоча б на один день, це будуть неперевершені емоції від спілкування з дуже важливим місцем нашої історії та культурної спадщини.

Нам би зараз не завадили подібні фортеці.

Адреса: с. Урич, Сколівський р-н, Львівська обл. Раджу їхати через Східницю.
Графік роботи: Заповідник працює щодня: з 09:30 до 17:00 (листопад-березень); з 10:00 до 18:00 (квітень-жовтень).