Цікаві факти про кредити – такого ви точно не знали

Кредити супроводжують людство вже тисячі років — від глиняних табличок у Вавилоні до сучасних мобільних додатків і кредитних карток. Вони допомагають будувати життя, відкривати бізнес і реалізовувати мрії. Але разом із цим історія кредитів повна дивовижних, іноді навіть курйозних фактів, які показують, наскільки креативними і винахідливими були люди у світі фінансів.

Факт 1

У перекладі з латини слово «кредит» походить від credere й означає «вірити» або «довіряти». Саме на довірі з давніх часів і будувалися фінансові відносини між позичальником і кредитором.

Термін «іпотека» також має давнє походження і з’явився задовго до сучасного ринку нерухомості. У Стародавній Греції hypothéke називали спеціальні таблички або стели, які встановлювали на земельних ділянках, залишених під заставу. Вони слугували своєрідним кредитним документом і повідомляли, що у разі неповернення боргу земля переходить у власність кредитора, тобто того, хто надав позику.

Таким чином, і кредит, і іпотека ще з античних часів були інструментами довіри, підкріпленої дуже конкретною відповідальністю.

Факт 2

Ще 5000 років тому в Месопотамії борги фіксували на глиняних табличках — древні предки кредитних договорів! Це не тільки доводить, що люди завжди позичали один одному гроші, але й те, що потреба записувати умови боргу настільки стара, як сама цивілізація.

Факт 3

Перший вавилонський цар Хаммурапі, за правління якого місто досягло великого розквіту, у своєму кодексі закріпив суворі правила щодо боргів. Серед них була норма, що дозволяла залишати дітей у якості застави, якщо родина не могла погасити позику, аж поки борг не був сплачений.

Факт 4

У Стародавньому Римі існувала практика nexum, коли боржник міг залишати себе під заставу власного боргу. Якщо позика не погашалася, боржника обмежували у свободі або поміщали під нагляд кредитора. У разі повної неспроможності сплатити борг його могли продати в рабство. Така система дозволяла кредиторам мінімізувати ризики, а боржникам — мати шанс на викуп або врегулювання заборгованості.

Факт 5

У XII столітті Папа Римський Олександр III засуджував лихварство та надмірне стягнення відсотків за позики, вважаючи це гріховним. Хоча церква критикувала такі практики, це не було універсальною анафемою для всіх кредиторів. Схожі моральні обмеження існували й у деяких інших давніх культурах, наприклад у Персії, де надмірне брати гроші в борг могло вважатися соціально чи етично неприйнятним.

Факт 6

У племені квакиутл (індійці) соціальний статус і ім’я мали надзвичайну цінність, і в окремих ритуальних або конфліктних ситуаціях людина могла тимчасово втратити право користуватися своїм ім’ям як форму суспільного осуду. Це іноді порівнюють із символічною «заставою», але не з повноцінним кредитом у сучасному розумінні. Деякі дослідники вважають, що своє ім’я можна було використовувати як заставу для позики і втратити його у разі неповерення боргу

Факт 7

Найгучнішими боржниками в історії людства по праву вважаються середньовічні королі. Монархи охоче брали позики на «нагальні потреби» — війни, розкішні двори, хрестові походи чи коронації, — однак повернення коштів для кредиторів часто залишалося лише мрією.

Яскравим прикладом є англійський король Едуард III, який не повернув величезні борги італійським банкірам, що зрештою призвело до банкрутства кількох впливових фінансових домів. Не менш показовою була поведінка французьких королів, які нерідко просто оголошували дефолт або змінювали кредиторів, не розрахувавшись зі старими. А іспанські Габсбурги настільки часто відмовлялися від виплат, що державні дефолти стали для Іспанії майже регулярною подією.

У ті часи король стояв вище за закон, тож борги перед ним мали одну особливість — повертати їх було необов’язково. Іронія в тому, що саме такі «королівські кредити» згодом змусили світ вигадати фінансову дисципліну, контракти й сучасні банківські правила.

Факт 8

У XVI столітті в Англії боржників могли ув’язнювати за несплату боргів. Водночас правові обмеження та складна процедура арешту в приватному житлі іноді дозволяли боржникам тимчасово уникати ув’язнення, залишаючись у власному домі.

Факт 9

У XVIII столітті британські торговці почали активно пропонувати товари з оплатою пізніше, що можна вважати однією з перших форм реклами кредитування. Наприклад, у 1730-х роках з’являлися оголошення, які пропонували купувати зараз, а розраховуватися за покупки — пізніше, інколи на тиждень.

Факт 10

У XIX столітті в Європі та США існували організації, які збирали інформацію про фінансову репутацію підприємців і купців. Вони проводили власні розслідування та складали звіти для банків і торгових партнерів — прообраз сучасних бюро кредитних історій. Оцінка кредитоспроможності тоді займала значно більше часу, ніж сучасний автоматизований скоринг. Подібні установи з’являлися і в Царській Росії наприкінці XIX — початку XX століття, хоча працювали менш централізовано.

Факт 11

В Російській імперії боржників могли ув’язнювати за несплату боргів у спеціальних підвальних приміщеннях — прообразах боргових в’язниць. Іноді до ув’язнення потрапляла й родина боржника. Звільняли після погашення боргу або внесення застави, іноді через примусову працю. Сам термін «боргова яма» пізніше став фразеологізмом і метафорою, а не офіційною назвою таких установ.

Факт 12

У регіоні Емілія‑Романья місцевий банк Credito Emiliano (Credem) приймає справжні колеса Parmigiano‑Reggiano як заставу для кредитів. Фермери та виробники сиру можуть отримати позику під 70–80 % вартості свого продукту.

Поки позичальник користується кредитом, сир зберігається в спеціальних сховищах банку і навіть дозріває, а після погашення позики повертається власнику. Якщо борг не сплачено, банк продає сир, щоб покрити позику.

Факт 14

Перша «кредитна картка» з’явилася як заміна чекових книжок і спочатку виготовлялася з паперу або металу для обліку покупок. У 1950 році компанія Diners Club випустила першу універсальну картку, що дозволяла розраховуватися в ресторанах і закладах. Через два десятиліття на картках з’явилася магнітна смуга, а наприкінці 1990-х почали інтегрувати чіпи для підвищення безпеки операцій.

Факт 15

За кількістю кредитних карток у світі Visa контролює близько 37 % усіх кредитних карток, а Mastercard має приблизно 32 %. Це дані щодо карток, що справді використовуються, а не лише емісії:

• Visa — приблизно 1.3 млрд кредитних карток у обігу

• Mastercard — близько 1.1 млрд карток

• American Express — близько 141 млн

• Discover — близько 71.5 млн

Факт 16

Ще в 1960‑х виникло перше бюро кредитних історій у Європі. У Нідерландах у 1965 році з’явилося BKR — Bureau Krediet Registratie — електронна база даних про всіх, хто має кредити. До цього банки довіряли лише «сарафанному радіо», збираючи інформацію про позичальників у друзів та родичів.

Факт 17

У деяких країнах можуть ув’язнити за несплату кредиту.

Підсумок

Від середньовічних королів‑боржників до сучасних італійських фермерів, які беруть кредити під пармезан, історія кредитів сповнена несподіванок. Вона доводить: фінанси — це не тільки цифри та відсотки, а й цікаві історії, креативні рішення і людська винахідливість. Наступного разу, коли ти братимеш кредит, згадай, що ти лише частина тисячолітньої традиції!